По-різному можна оцінювати співпрацю з дипломатичними представництвами України. Крім позитивних явищ, допомоги в проведенні культурних заходів, сприяння в придбанні техніки, посередництві в контактах з центральними органами України, співпраці при побудові та відкритті у Варшаві пам’ятника Тарасу Шевченкові, урочистостях на могилах воїнів УНР у Варшаві та Любліні, слід констатувати небажання поміняти рівень співробітництва. Не збулася ідея створення й діяльності Консультаційної ради. Більшість зустрічей з офіційними представниками України, які перебували у Варшаві, дуже часто бували куртуазно-формальними й не мали впливу на покращання рівня співвідносин. Багато важливих для громади питань, напр. «Народного дому» чи кладовищ воїнів УНР та УПА в Польщі надалі вимагають узгодженої співдії з дипломатичними представництвами України.

Зміни вимагає також рівень і характер співпраці з державними органами України, які займаються діаспорою. У звітному періоді відчувалося надто скромне зацікавлення реальною співпрацею як з боку державних установ (міністерств, обласних влад), так і громадських організацій (УВКР, Товариство «Україна–Світ»). Як добрий приклад співпраці, слід вважати візит у Польщі (травень 2003 р.) міністра Геннадія Москаля, голови Державного комітету національностей та міграції. Він відвідав українські громади (Лемківщини, Підляшшя, Вармії та Мазур) та спробував ознайомитися з їхньою відмінністю, специфікою й потребами. Позитивним досвідом організації слід вважати співпрацю з Львівською обласною державною адміністрацією при побудові пам’ятника М. Вербицькому в селі Млини біля Перемишля.

У випадку інших органів України, у звітному періоді не вистачало концепцій співпраці, фондів, а то й бажання обговорювати проблеми з українською громадою; помічалася зате схильність до позірних дій.

Протягом звітного періоду покращала співпраця між Об’єднанням українців у Польщі та ієрахією Православної й Греко-Католицької церков. Завдяки проведенню чисельних зустрічей та консультацій з ієрархами Церков та священнослужителями, налагоджено механізм реакцій та співдій на користь громади. Спірні питання вирішувалися в дусі зрозуміння й діалогу, хоч необхідно продовжити працю над випрацюванням перспективної моделі дії церков з громадськими організаціями.

Об’єднання українців у Польщі брало також участь у співпраці з польськими громадськими організаціями, налагоджено співпрацю з неурядовими організаціями національних меншин. Форми співпраці це, між іншим, спільні заходи й заяви в обороні бюджету Департаменту національних меншин Міністерства культури та в інших важливих для середовищ меншин справах, таких як: перепис населення, формування політики держави відносно меншин, ратифікації Рамкової конвенції Ради Європи про охорону меншин, схвалення закону про національні меншини (див. документ № 8). Внаслідок спільних дій меншин проведено пресконференцію у Гельсінкському фонді прав людини, підготовлено спільну офіційну заяву-протест прем’єр-міністру (див. документ № 9) та міністру культури Польщі проти обмеження бюджетного дофінансування (див. документ № 10).

За успіх звітного періоду слід вважати покликання Ради електронних медіа національних та етнічних меншин, яка відстоювала інтереси передач в мовах меншин, підготовляла програму вишколів для представників меншин, а також офіційні документи у справі доступу середовищ меншин Польщі до радіо і телеефіру.

Важливим елементом співпраці з середовищами інших національних меншин слід вважати організацію регіональних культурних заходів за участю колективів різних меншин. Прикладом таких дій є «Прикордонні зустрічі» (Ґлембоцьк), «Під спільним небом» (Ольштин), «Битівська ватра» (Удорп’є).

ОУП співпрацювало також на різних рівнях з польськими громадськими організаціями, між іншим, співпраця активізувалася під час виборчих акцій протесту проти фальсифікації президентських виборів. Об’єднання співпрацювало з Фондом ім. С. Баторія, Фондом Шумана, Польсько-Українським форумом. На рівні регіонів теж спостерігається наявність прикладів співпраці структур ОУП з польськими громадськими організаціями.

На багатьох рівнях покращала співпраця із самоврядними структурами. У звітному періоді в Ельблонзі, Тшеб’ятові, Ґіжицьку, завдяки сприятливій атмосфері в самоуправах, місцеві структури ОУП придбали приміщення. У випадку культурних заходів, таких як: «Битівська ватра», «Ніч на Івана Купала», «Прикордонні зустрічі», «Дні української культури» у Щеціні, Дитячі фестивалі чи заходів, організованих на Вармії та Мазурах, можна говорити про зразкову співпрацю із самоврядуванням.

Незадовільним, натомість, був рівень співпраці з деякими центральними органами; обмежилося значення вирішення проблем меншин Комісії національних та етнічних меншин Сейму РП. Часті кадрові й щорічні процедурні зміни у Міністерстві культури ускладнювали можливості стабільного функціонування й безпечної реалізації завдань, передбачених Програмою діяльності у звітному періоді.