Звітний період у великій мірі відзначався напруженою ситуацією як у відносинах між різними структурами організації, так і з державними органами країни. Найбільш шкідливим для поточної роботи, перспектив організації, а також атмосфери взаємодовір’я було недостатнє порозуміння між Головною управою й частиною перемиського активу (м. ін. з колишнім головою Перемиського відділу Я. Сидором, колишнім головою гуртка А. Почтар). Негативні явища цього періоду, це відсутність фінансових звітів за період 2002–2003 рр., слабка співдія активу з Перемишля з Головною управою у справі заборгованості «Народного дому» й приховування документів від державних установ. Відсутність нормальних відносин Управи гуртка й відділу в Перемишлі в деякій мірі вплинула на неприсутність обраного представника Перемищини в роботі Головної управи, запізнень в одержуванні звітів (що з черги загрожувало припиненням фінансової підтримки з державного бюджету на інші проекти). Питання відносин: Головна управа – перемиський актив, було однією з причин провалу, розроблюваної при співпраці Головної управи і схваленої Головною радою ОУП, Програми «Повернення». Програму, яка мала стати новою якістю, не вдалося зреалізувати так, як її заплановано. Реалізація програми мала призвести до зміни пріоритетів діяльності організації, зміцнення громади. Вдалося лише реалізувати її початкові елементи – наради активу, зустріч медіа, «Злет молоді», частинно літні акції для дітей та молоді. Причиною невдачі можна вважати мале зацікавлення програмою ширших кругів громадськості, відсутність більшої кількості зацікавлених нею дієздатних осіб.

Протягом звітного періоду напруженими були також відносини Головної управи й редакції тижневика «Наше слово» під керівництвом редактора Ігоря Щерби. Багато часу присвячено проблемі переходу редакції (протидії частини працівників) з вул. Новоґродської (приміщення орендовані на комерційних принципах) до приміщень Об’єднання на Косцеліській, 7. Крім цього, Головна управа та Головна рада були примушені займатися проблемами, які виникали внутрі колективу редакції, між іншим, відносинами й конфліктами між головним редактором І. Щербою та ред. Б. Гуком. У результаті наростання чергових конфліктів та неспроможності розв’язати їх засобами діалогу й компромісу, Головна управа примушена була поставити внесок про відкликання І. Щерби з посту головного редактора 13 квітня 2002 р. під час засідання Головної ради. Виконуючим обов’язки головного редактора «Нашого слова» на цьому ж засіданні обрано редактора Мирослава Вербового, який згодом став головним редактором.

Керівні органи організації займалися також вирішенням конфлікту в редакції телевізійної програми «Теленовини».

В кінці скликання, а точніше у 2003 та 2004 рр. посилився конфлікт у щецінській громаді, який ангажував Ревізійну комісію, Головну раду, Головну управу та всю громадськість. Негативним явищем у цьому контексті слід вважати розповсюджування окремими особами відкритих листів, поговорів, поширювання протистояння на персональних мотиваціях та заперечення рішень статутних органів організації.

В обох випадках (Перемишля й Щеціна) завдяки медіації з боку голови Мирона Кертичака та зрівноваженій позиції більшості активу, вдалося припинити конфлікти та обмежити емоційне протистояння.

У звітний період появилися також розбіжності в налагодженні роботи між Головною управою й хором «Журавлі». Непорозуміння відносилися до співпраці Головної управи з Радою хору, фінансових питань, взаємодовіри, концепції існування колективу. Рада хору не схотіла прийняти до відома складних зовнішніх обставин культурної діяльності Об’єднання українців у Польщі, зокрема пов’язаних з фінансовою кризою 2002–2004 рр.

Загалом, постійні запізнення у передачі фондів з Міністерства культури (навіть до червня–липня), різний рівень активності структур по місцях, при зростаючих формальних вимогах звітності з боку грантодавців, стають серйозною проблемою для частини клітин організації. Відсутність кадрів, нерозуміння, що вимоги відносно неурядових організацій вимагають точної звітності, призводять до конфліктів і ставлять під загрозою фінансування проектів з бюджетних фондів.

Небезпекою є виникнення у Польщі напівкомерційних кон’юнктурних проектів різних установ та польських організацій, які під виглядом промоції багатокультурності загрожують обмеженням кількості фондів, які можуть бути передані на реалізацію проектів громадськими структурами національних меншин. У частину цих проектів неодноразово заангажовані українці.

У випадку мережі гуртків організації, мали місце як позитивні, так і негативні тенденції. Позитивні, це виникнення гуртка у Ряшеві, активність гуртка у Ґданську; негативні, це мала активність й майже занепад активності гуртків у Кракові й Любліні.

У звітному періоді покращала присутність української громади у медіа, стабілізувалася ситуація з виходом телепередачі «Теленовини» (два рази по 13 хвилин в місяць, близько 200 000 глядацька авдиторія), яка виходить на каналі TVP 3. Програма охоплює щораз-то більшу авдиторію (завдяки старанням ОУП вона доступна від двох років також на території колишнього Кошалінського воєводства). Не вдалося добитися позитивних рішень відносно подачі сигналу на територію Підкарпатського та Малопольського воєводств (Сянік, Горлиці).

Завдяки активності Управи відділу в Ольштині від 2005 р. з’явилася регіональна телепередача «Український вісник» для українців Вармії та Мазур; збільшилася також присутність української тематики в радіопрограмах «Радіо Ольштин».

Завдяки переговорам із правлінням польського телебачення, збільшилася кількість передач, зосереджених на презентації української культури. Презентація Фестивалю української культури в програмі TVP 2 збільшила часовий обсяг (50 хвилин; майже 2 млн. телеглядачів). Покращала також присутність в ефірі – завдяки співпраці ОУП та ОЛ з Крайовою радою радіофонії та телебачення з’явилася радіопередача «Кермеш» у «Радіо Краків». На жаль, не вдалося покликати української передачі у «Радіо Вроцлав». Від 2004 р. внаслідок вимогів середовищ меншин (у тому ОУП), збільшилася присутність представників української громади у Програмних радах Польського радіо (Кошалін, Ряшів).

У звітний період збільшилася також присутність в мережі Інтернету. Для прикладу, в Інтернеті появилося Українське вчительське товариство й журнал «Рідна мова»; деякі організатори регіональних заходів («Битівська ватра», «Прикордонні зустрічі») та колективи оформили свої самостійні сайти. Розбудувався також сайт тижневика «Наше слово».

На жаль, не вдалося завершити підготовки офіційного сайту ОУП. Домовленість з людиною, яка взяла на себе проект і підготовку сайту, зірвалися з приводу виконавця. Деякі гуртки ОУП підготовили самостійні сайти.